Сім’я є одним із основних факторів, які впливають на
формування особистості дитини. Багатьма психологічними дослідженнями
показано, що особистісні проблеми дітей – неврози, страхи, девіантна та
делінквентна поведінка тощо – значною мірою зумовлені неадекватною
дитячо-батьківською взаємодією або батьківською депривацією
Саме тому на сучасному етапі надзвичайно важливим є дослідження сімейно-родинних стосунків, які зазнали значних трансформацій разом із усім нашим суспільством. Адже дослідження і на його основі своєчасна корекція неадекватних сімейних стосунків дозволять не лише констатувати певні проблеми, відхилення у психосоціальному розвитку дитини, але й у багатьох випадках запобігти таким негативним формам компенсації, як алкоголізм, наркоманія, агресивність, правопорушення, суїциди серед неповнолітніх.
Підкреслимо, що наше дослідження не сфокусоване лише на так званих "проблемних" сім’ях, тобто тих, що вже апріорі мають серйозні проблеми, пов’язані, наприклад, з алкоголізмом батьків, насильством у сім’ї тощо. Об’єктом вивчення стали сім’ї, які зверталися за допомогою психолога, а серед них є і звичайні, і досить гармонійні, які з різних причин переживають важкий період свого розвитку.
Відомо, що виховні позиції матері й батька у сім’ї різняться між собою. Центральною фігурою нашого дослідження є мати, оскільки традиційно саме їй відведено головну роль у вихованні дитини. Таким чином, вивчення особливостей стосунків матері з дитиною, механізмів їх впливу на формування особистості дитини, можливостей їх психокорекції є нагальною потребою психологічної науки і практики.